Дата публікації: 24, Травень, 2018

Фахівець із розвитку систем точного землеробства АМАКО Юрій Черняк не просто знає цю тему як свої п’ять пальців. Він до того ж може висвітлити її для зацікавленої аудиторії зрозумілою доступною мовою, що, на нашу думку, є особливо важливим. Наші фермери та й журналісти – люди тямовиті, однак точне землеробство – це така галузь, де недовго й заплутатися. Тому ми спеціально домовилися із Юрієм про розмову, попрохавши, аби фахівець АМАКО коротко описав перші кроки переходу на точні технології. Гадаємо, ця інформація придасться багато кому із нас, і навіть тим, хто у цьому більш-менш розбирається.

– Передусім слід орієнтуватися на наявний у господарстві парк техніки, а також на те, яким ви його бачите у перспективі наступних п’яти років. Річ у тім, що обладнання для точного землеробства якісно оновлюється приблизно у розрізі п’ятирічних циклів, а тому цей фактор є важливим. Обладнання періодично отримує нову архітектуру, нові можливості і дуже бажано рухатися водночас із технічним прогресом, – радить Юрій Черняк.

Ази точного землеробства розпочинаються із систем паралельного водіння. Навіть якщо ви придбаєте суперсучасну сівалку із розширеним функціоналом на кшталт відключення секцій, без паралельного водіння її використання не матиме особливого сенсу. Все одно будуть пропуски, нерівні рядки та інші проблеми, які суттєво ускладнять подальший догляд за посівами.

– По-перше, використання паралельного водіння – це рівненько і красиво, – посміхається Юрій. – А по-друге, провівши ідеально точний та рівний висів навіть без застосування додаткових елементів точного землеробства ви вже виграєте під час подальшої роботи. Скажімо, зможете запускати в міжряддя просапні культиватори, мінімізувавши втрати внаслідок пошкодження культурних рослин. Так само якісніше можна буде здійснювати захист посівів та їх підживлення, – стверджує фахівець із систем точного землеробства АМАКО.

Системи паралельного водіння можна, залежно від функціоналу та вартості, розподілити на три категорії.

Перша – це ручне водіння, яке є найбільш бюджетним варіантом, однак забезпечить помітно кращий результат у порівнянні зі звичним підходом. Для того, щоб використовувати цю технологію достатньо придбати монітор (курсовказівник) із антеною. З такою системою можна задати межі поля, вказати напрямок ліній руху та працювати за показниками дисплею при цьому звичайно руль треба обертати самостійно руками дивлячись на монітор. При цьому точність роботи можливо довести до 0,5м з урахуванням похибок приладу та реакції оператора. Звичайно ж цього буде недостатньо для того, щоб забезпечити ідеальну якість роботи.

Друга – підрулювання. Така система може бути реалізована у різних виробників по-різному. Але в їх основі лежить використання електромотору, що монтується у рульову колонку та обертає рульове колесо. Як правило такі системи використовуються на тракторах малого класу потужності, де гідравлічна система недостатньо продуктивна для того, щоб керувати трактором за рахунок гідроциліндрів. Також система підрулювання може бути знята із одної машини та переставлена на іншу у разі потреби. Таким чином ми отримуємо більш просту та універсальну систему автоматичного водіння. В середньому системи підрулювання коштують від 4 до 8 тис. доларів США.

І, нарешті, третій підхід до паралельного водіння передбачає встановлення системи автопілот шляхом інтеграції спеціального обладнання в рульову колонку чи у гідравлічну систему машини.

– Тут слід зупинитися детальніше. Вартість обладнання для системи автопілот може обійтися в суму від 8 до 13-15 тисяч доларів США. З одного боку, це досить значна сума, і чимало аграріїв сумніваються в доцільності такої інвестиції. З іншого боку просто перерахуємо переваги цього підходу.

По-перше, ми провадимо сівбу не за допомогою маркерів, і маємо змогу сіяти за будь-якої видимості, незважаючи ні на час доби, ні на туман. По-друге, економічна доцільність автопілоту наочно виявляється під час агрегатування трактора із розкидачами мінеральних добрив. Сучасні розкидачі здатні вносити добрива на ширину захвату від 24 до 36 м. Перекриття при цьому можуть сягати до 4 м! Тобто, ми викидаємо частину дорогих добрив намарне, і ще й ризикуємо з агрономічної точки зору. Сумарна вартість одноразового заповнення бункера розкидача приблизно дорівнює вартості оснащення трактора курсовказівником, а враховуючи економію на паливних матеріалах, скорочення часу проведення польових робіт, повний комплект обладнання для роботи із автопілотом окупається за один сезон! – наголошує Юрій Черняк.

Те ж саме можна сказати і застосування обприскувача без перекриттів, що дає змогу при обробітку сотень і тисяч гектарів землі заощадити далеко не один, і не два літри дорогих ЗЗР чи інших препаратів. Додатковим і суттєвим економічним фактором за встановлення сучасного курсовказівника є така важлива річ як економія пального завдяки відсутності перекриттів.

– Якщо у випадку із ручним керуванням достатньо просто взяти монітор і вчепити його в кабіні трактора, то встановлення системи автопілот передбачає втручання в гідравлічну систему трактора, а тому обов’язковою умовою є те, щоб цю роботу виконували кваліфіковані фахівці. Головне – забезпечити нормальні умови, оскільки жоден нормальний інженер при своєму розумі не буде, скажімо, провадити цю процедуру десь на краю поля, щоб в систему не потрапив бруд та пил. Та і взагалі якість встановлення системи автоматичного водіння напряму впливає на коректність роботи та довговічність цього обладнання. Окрім того систему потрібно коректно налаштувати та откалібрувати. То ж кваліфікація спеціаліста можливо коштує більш ніж саме обладнання у переносному значенні.

– Як люди приходять до точного землеробства? Я виділяю чотири поступові етапи, на які варто звернути увагу усім, хто цікавиться цією темою.

Перший етап – прямолінійне водіння. Тобто, те, про що ми розмовляли вище. Це дасть змогу підвищити точність та продуктивність роботи.

Другий етап – скорочення витрат на ресурси. Відключення секцій на обприскувачах та сошників на сівалках. Ми починаємо відслідковувати приємні для нас речі: загальне зниження споживання пального, потребу у меншій кількості посівних одиниць, мінеральних добрив та ЗЗР. Поступово приходить усвідомлення того, яким чином це відбувається та з’являються нові можливості для планування роботи.

Третій етап – перехід до збирання польових даних. Хоча на перший погляд для декого це може звучати як вища математика, однак насправді це дуже зручна та перспективна для кожного господарства технологія. Застосування датчиків висіву дає змогу отримати вичерпні дані щодо пропусків, наявності «двійників» та інших особливостей сівби на кожному конкретному полі. Своєю чергою застосування відповідних датчиків на комбайнах дає змогу створити карту полів за показниками врожайності та вологості зібраного зерна. Наклавши ці карти одна на одну та врахувавши додаткові фактори впливу, такі як внесення мінеральних добрив та захист посівів, ми маємо змогу робити об’єктивні обґрунтовані висновки відносно доцільності тих чи інших агрозаходів. Десь потрібно поміняти густоту сівби, десь знизити чи підвищити норму внесення якогось елементу, а десь може взагалі не сіяти якусь культуру.

І нарешті четвертий етап – ми приходимо до чіткого планування роботи, на основі отриманих раніше даних із використанням програмного забезпечення. В цьому разі ми із математичною точністю можемо визначати усі необхідні інвестиції у кожен гектар, і працювати не наосліп, а опираючись на конкретні обґрунтовані приписи, – пояснює Юрій Черняк.

Наприкінці зазначимо, що повноцінний комплект обладнання з максимальним оснащенням для точного землеробства для трактора може обійтися в межах 23-25 тисяч доларів США. Знову ж таки, сума ніби немала, однак очевидним є те, що основний трактор, який використовується у господарстві, площею понад 1000 га та виконує роботи по сівбі, внесенню добрив із розкидачем та агрегатується із причіпним обприскувачем, окупить свою точну «начинку» вже впродовж першого ж сезону.

Джерело: газета «Агробізнес Сьогодні»