Дата публікації: 14, Листопад, 2019

Успішність роботи в сільському господарстві залежить від безлічі факторів. Одним із ключових, який може «помножити на нуль» усі ваші інвестиції у вирощування, є волога.

Навіть коли ви вважаєте, що до ідеалу відшліфували технологію вирощування тієї чи іншої сільськогосподарської культури, керувати природою ми не здатні і, відповідно, не можемо розраховувати на отримання максимального прибутку навіть за максимальних інвестицій.
СТОВ «МРІЯ» (Білозерський район, Херсонщина) має в обробітку близько 2 тис. га землі, з яких половина — під зрошуванням. Заступник голови правління СТОВ «МРІЯ» Олексій Новак не з чуток знає про проблеми агродіяльності та навіть самого функціонування сільського господарства в південних регіонах нашої держави без наявності зрошування.

 

«Планувати, розраховувати врожайність і рентабельність виробництва

без зрошування у нашому регіоні взагалі не можна.

 

Нам пощастило бути в числі підприємств, на території яких не розікрали й не зруйнували зрошувальні системи та канали. Проте маємо в структурі свого господарства й величезну частку незрошуваних земель», — розпочинає розмову пан Олексій.

 

Основна діяльність СТОВ «МРІЯ» — це рослинництво. Під палючим сонцем Херсонщини висівають такі культури, як озимий та ярий ячмінь, озиму пшеницю, ріпак. Проте, за словами керівника компанії, господарювання без зрошування нагадує свого роду лотерею. «Окрім зрошування, ми активно практикуємо у своєму господарстві пари. Щодо врожайності, то вона нас “не балує” — ми вже дуже раді, коли по зерновій групі отримуємо хоча б 25–30 ц/га. На парах результат урожаю, звісно, кращий і може становити навіть 50 ц/га. Все вирішує волога. От, наприклад, цього року навесні ми мали відмінні посіви ріпаку: густота стояння рослин, їхнє галуження, висота (в деяких місцях навіть не було видно трактора!) — все було відмінно. Проте ґрунтова та повітряна посуха в період наливання зерна зробили свою справу — урожайність становила лише 23 ц/га, — говорить пан Олексій. — Інша справа — зрошування: тут ти можеш керувати практично всіма технологічними процесами, які впливають на кінцеву врожайність сільськогосподарських культур. Головне — щоб вистачило знань і навиків, аби не зашкодити формуванню врожаю».

 

«ЗРОЩУВАННЯ – ЦЕ НЕ ЛИШЕ СТАБІЛЬНІСТЬ У РОБОТІ, А Й ВИСОКА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ»

 

Основною культурою, яку вирощують на зрошуванні, є кукурудза. Адже генетичний потенціал урожайності «цариці полів» дає змогу отримати пропорційний щодо вкладених коштів урожай і, відповідно, прибуток.

 

«Зрошування — це передусім інтенсивна технологія,

яка потребує чітко враховувати всі складові, причому комплексно:

стан ґрунту, особливості водного й мінерального живлення культур, систему їхнього захисту тощо.

Все має бути відшліфоване до ідеалу. Адже помилка хоча б у одному технологічному процесі може призвести до значних фінансових збитків. Якщо ми витрачаємо шалені кошти на зрошування, то, звісно ж, прагнемо їх не лише “відбити”, а ще й заробити на життя та розвиток господарства», — упевнено говорить Олексій Новак.

Відшліфовування процесу вирощування кукурудзи на зрошуванні в господарстві розпочали з модернізації парку зрошувальних машин. Частина старих машин бренда «Кубань» (фронтального типу) була замінена на нові сучасні машини такого самого типу, проте виробництва американської компанії Western (із потужностями в Саудівській Аравії).

«Сьогодні придбати зрошувальну машину — не проблема. Були б кошти!

Тому її вибір першочергово зводиться до пошуку компанії, яка поруч із якістю та надійністю конструкції пропонує вигідні умови придбання. Саме такою й стала для нас компанія «АМАКО», яка є представником заводу Western в Україні. Лише вони на наш запит змогли поставити машини на умовах розстрочення платежу, що нам і було потрібно», — говорить заступник керівника господарства.

Звісно, порівнювати роботу старих машин із новими некоректно. Проте якістю поливу в господарстві задоволені більш ніж на 100%.

 

110 — у заліку!

За інтенсивного ведення землеробства кожен елемент технології має бути відшліфований до врахування найменших дрібниць. Адже навіть незначна невідповідність технології може бути відчутно стримуючим фактором для досягнення бажаного успіху. Тому весь ланцюжок виробництва, включаючи обробіток ґрунту, систему захисту та живлення рослин, у господарстві «підтягують» до вимог технології за принципом «як пише книжка».

Аби мати реальну картину наявності поживних речовин у ґрунті, обов’язковим заходом на зрошуваних землях є аналіз ґрунтів, згідно з даними якого й планують подальші дії.

 

Цього року до складу поливних земель було додано 330 га, на яких і висіяли кукурудзу.

 

Для вирощування було обрано гібриди бренда Pioneer, із якими в господарстві мають справу вже не один рік. Норма висіву — не зовсім звична як для умов господарства південних регіонів, але цілком виправдана для вирощування за зрошування — становила 85 тис. насінин/га. Сівбу виконували наприкінці квітня. Попередником був соняшник. Звісно, з точки зору виснаження соняшником ґрунту, першочергово за споживанням вологи, він не є найкращим попередником. Проте впливу цього негативного фактора нам вдається уникати завдяки зрошуванню.

Мінеральні добрива вносили згідно з даними аналізу ґрунтів. Сумарна кількість азоту, згідно з потребою, становила 115 кг за д. р. Підживлювали цією кількістю добрив у три прийоми. Зокрема, під основний ґрунтообробіток взагалі не вносили добрив. Перед висівом локально, за допомогою культиватора КРН, було внесено 120 кг/га сульфату амонію. Під час висіву також було внесено
80 кг/га амофосу, після цього впродовж вегетації було виконано ще два підживлення тільки азотними добривами. Перше внесення аміачної селітри було поєднано з обробітком ґрунту міжрядним культиватором КРН, а друге — у формі рідкого мінерального добрива КАС за допомогою обприскувача.

 

У той час, коли з мінеральним живленням та забезпеченням вологою питання частково вдалося вирішити,

 

то потреба захисту від бур’янів і, особливо, від шкідників потребувала пильної уваги аж до моменту збирання врожаю.

Основою гербіцидного захисту цього року був препарат Пріма, який внесли з нормою 0,5 л/га у фазі трьох — п’яти листків у культури. Також цього року в господарстві стикнулися з високою активністю попелиці та бавовникової совки. Проти першої боролися за допомогою препарату Енжіо, а проти другої — застосували інсектицид Белт. Обприскування проводили за допомогою авіації, адже надмірна висота рослин не давала змоги це зробити обприскувачем.

Ну й, звісно, результат. Цьогорічна врожайність кукурудзи становила 110 ц/га (вологість — 13–14%), що повністю відповідає затраченим на вирощування ресурсам. З урахуванням останніх цін на кукурудзяне зерно собівартість вирощування була еквівалентна отриманню 5–6 т/га.

Звичайно, в напрямі підвищення врожайності ще є куди рухатися. Адже, наприклад, світовий рекорд із урожайності кукурудзи на зрошуванні, встановлений американським фермером, становить 34 т/га. Проте поки без проблем — ніяк, і серед основних у господарстві — низька якість води й солонцюваті важкі запливні ґрунти. Тому господарство несе додаткові витрати на їхнє утримання в належному стані.

 

А щодо потреби зрошування заступник керівника господарства не має жодних сумнівів.

Тож у його планах — поступове оновлення парку дощувальних машин. Адже, попри проблеми зрошування в їхньому регіоні, інвестування в придбання дощувальної техніки є найвигіднішим рішенням, а їхній термін окупності становить один-два роки.