Дата публікації: 19, Липень, 2017

Два з половиною роки тому в АМАКО змінилося керівництво. Про нового керівника компанії на початку було відомо лише те, що він бразилець і досить довгий час працював у Великій Британії. Годі й мовити, що сам факт приходу в охоплену війною країну з галопуючою інфляцією успішного західного менеджера видавався дивним. Натомість Адріано Луз почувався більш ніж упевнено, робив оптимістичні заяви та прогнозував якісні зміни в роботі компанії. І щиро кажучи йому багато чого вдалося. Ясна річ, нас зацікавило те, як бразильцеві із британським досвідом, повелося в Україні і яким він бачить майбутнє агробізнесу вже не чужої для нього країни.

Мені, як людині-«жайворонку», вельми імпонує манера більшості іноземних менеджерів, і в тому числі керівника АМАКО, призначати важливі та не дуже зустрічі рано-вранці. Підозрюю, що такий графік подобається далеко не всім, однак агробізнес в розпал сезону відпочинку не знає. Ти маєш бути енергійним та свіжим, а ще – чітко розпланувати власний робочий день.

…Адріано Луз зростав у штаті Ріу-Гранді-Ду-Сул, розташованому поруч із Аргентиною та Уругваєм. Цікаво, що це один із найщільніше заселених українськими емігрантами регіонів Південної Америки. Тамтешні кліматичні умови сприяють веденню сільського господарства, в якому залучений суттєвий відсоток мешканців штату. Як заведено казати, майбутню професію Адріано визначило саме життя – його дідусь керував великим сервісним центром із обслуговування сільгосптехніки, переважно, бренду Massey Ferguson.

– Аграрний сектор Бразилії надзвичайно строкатий, втім, як і в Україні. Поруч може бути розташоване господарство, в якому основна машина – 45-сильний трактор, та величезна латифундія, де збирають врожай понад 500 комбайнів. Мене змалку приваблювала техніка, а тому, отримавши диплом інженера-механіка, я почав працювати в регіональному відділенні AGCO в Каноас, Бразилія. Після того, я переїхав до Великої Британії і працював там неподалік Бірмінгему протягом майже 10 років. Зокрема, я відповідав і за інші регіони, наприклад, Близький Схід і Північну Африку, – коротко характеризує свій попередній бізнесовий досвід Адріано Луз.

Я починаю формулювати каверзне запитання. Мовляв, це ж мабуть непросто: отак взяти – і перебратися із теплої рідної Бразилії до холодної дощової Англії, а тоді, коли життя і робота там владналися, зірватися та полетіти до непередбачуваної України. У нас же навпаки кожне друге намагається переїхати на Захід…

Схоже, що Адріано очікував на таке запитання. – А такого не буває, щоб все було добре! Специфіка життя в Бразилії, життя в Англії, в Африці чи в Україні скрізь має свої переваги чи недоліки. Ділова людина має не вибирати, де їй комфортніше працювати, а адаптувати власну модель до навколишніх умов, – посміхається Адріано.

– І наша корупція вас не лякає?

– А ви думаєте, що в Бразилії її немає? Повірте, там вона ще сильніша! Знаю, що ви мене можете запитати, наприклад, про низьку якість українських доріг – так я працював у багатьох країнах, де вони набагато гірші! Немає такого, щоб все було добре чи все погано. Навіть у благополучній Англії для мене була незвичною певна холодність людей у стосунках – це нормально, це особливості кожної країни, – пояснює керівник АМАКО.

Ми підходимо до величезної карти України, яка висить на стіні в кабінеті. – Тернопіль – був, Одеса – був, Харків – був, Черкаси – був, – Адріано Луз перераховує назви майже всіх обласних центрів України, тим самим відповідаючи на моє наступне запитання про те, чи вдалося йому розібратися в регіональних особливостях нашої немаленької за площею держави. – Я бував у робочих поїздках в Індії – там одних мов та діалектів понад три сотні, а відмінності поміж регіонами просто неймовірні. І нічого – люди працюють, трактори їздять полями, а механіки обслуговують техніку. В цьому плані бізнес в Україні не становить складнощів.

– А де найбільше сподобалося?

– Так ось у Києві подобається! Був в етнографічному комплексі під Києвом – страшенно сподобалося і мені, і моїй дружині, і нашій маленькій донечці. Харків – красиве чисте місто, а Дніпро мені взагалі нагадав Єлисейські поля в Парижі. Однак передусім я поставлю Львів – це найгарніше місто в світі, яке я коли-небудь бачив, – усміхається Адріано.

Ми заводимо розмову львівські кав’ярні, органічно переходимо на українські страви, і з’ясовуємо, що українська кухня на відміну від англійської Адріано повністю припала до смаку. А улюблена страва… – Український хліб!, – майже вигукує Адріано, додаючи, що хліб такої високої якості за кордоном коштує дуже дорого.

Втім, зрозуміло, що регіональні особливості України для керівника такої потужної компанії – це передусім насичена мережа сервісних центрів та точки на карті, які позначають сотні та тисячі господарств, де працюють машини та агрегати, придбані в АМАКО. Якою має бути роль дилера сільгосптехніки з точки зору Адріано?

– Передусім, слід розуміти, що рано чи пізно може вийти з ладу будь-яка техніка, незалежно від бренду. Ви можете поміняти трактор чи комбайн, ви можете перейти на іншу технологію, але для вас все одно ключовим залишатиметься питання сервісу. Що робити, якщо о 22.00 десь в Одеській чи Хмельницькій області поламався трактор на полі? Дилер має запропонувати аграрію дієвий оперативний алгоритм дії, який дасть змогу якомога більш успішно подолати проблему, – вважає мій співрозмовник.

Традиційне запитання про рівень розвитку сільського господарства в Україні. Можливо, дещо наївне, оскільки поза сумнівами українці тут не пасуть задніх, проте як відомо, межі досконалості не буває і не може бути…

– Однозначно Україна демонструє стрімкий постійний розвиток і сьогодні не поступається фермерам із інших країн. Технології тут потрапляють на сприятливий грунт – і це дуже важливо. З моєї точки зору, представникам українського агросектору сьогодні важливо звернути увагу не лише на технічні особливості машин та агрегатів, а й на інші аспекти. Скажімо, на підвищення кваліфікації оператора трактора чи самохідного обприскувача, на вдосконалення навичок механіка, який обслуговує машину, на оптимізацію логістичних процесів та алгоритмів прийняття рішень в компанії. Тобто, на досягнення максимальної ефективності під час експлуатації техніки, – переконаний Адріано.

– Саме так, однак чи вважаєте ви нормальною різницю в технічному оснащенні, наприклад, британського та українського фермера. У першого на 200 га працює три нові потужні трактори, два комбайни і самохідний обприскувач. А у нас може бути один 300-сильний трактор на обробіток 3000 га, і з нього усі жили вимотують…

– Ми знову повертаємося до того, що кожна країна і кожен бізнес має свою специфіку і адаптується до конкретних умов. Так само кожна людина має право на помилку, якщо вона працює, а не сидить на місці. Європейський фермер має допомогу від держави, має кредити зі ставкою 0,5% на рік та інші преференції, які дають йому змогу придбати достатню кількість найновішої техніки. В іншій країні цього всього нема, зате є дика інфляція, корупція чи погіршення клімату. Український аграрій не може скористатися такими перевагами як британський чи німецький, проте з іншого боку має інші. Це можливість стрімкого розширення бізнесу, нижчий рівень оплати праці тощо. Тобто, кожен адаптується по-своєму до тих умов, які є на даний момент в конкретній країні і в конкретному регіоні, – вважає керівник АМАКО.

– Чудово, однак чи можна очікувати на думку нашого співрозмовника, якісного стрибка в сільському господарстві України, зокрема, створення потужної мережі переробних підприємств, які б трансформували більшу частину зібраного врожаю в продукцію з доданою вартістю?

– Відповім так. Сьогодні інвестори, наприклад, із Саудівської Аравії вкладають кошти в аграрний сектор Судану, Єгипту та в багато інших країн Африки та Азії. Чому б їм не вкладати гроші в країну, яка посідає вигідне географічне положення поміж Європою та Азією, має десятки мільйонів гектарів родючих земель, і в якій живуть працьовиті кваліфіковані люди? На мою думку, притік значних інвестицій передусім у сільське господарство України, а заразом у створення потужних переробних підприємств – це справа часу. І не тільки. Успіх будь-якого бізнесу – це планування, і це вміння переконати інвестора в тому, що будуть реалізовані всі заплановані пункти. Сільське господарство – це бізнес, і, як у кожному виді бізнесу, ви повинні приймати чіткі рішення згідно із бізнес-планом. Тоді все у вас вийде і вам дадуть гроші, і ви реалізуєте свої проекти. Традиційний приклад: перед мною стоїть чашка з чаєм. Для когось вона наполовину порожня, але для мене вона завжди повинна бути наполовину повна. Українці повинні сконцентруватися на своїх перевагах, і у них все вийде!

Джерело: журнал «ЗЕРНО», липень 2017 р.